Чорнобильський вітер по душах мете
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде,
...Лиш пам'ять усе пам'ятає.
27 квітня учні 9 класу підготували просвітницьке заняття на тему «Ехо Чорнобиля».
Чимало вже минуло років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, однак рани, завдані трагедією, не загоюються: скалічені людські долі, загублені  життя, сплюндрована  природа. Чорний день Чорнобильської  трагедії  продовжує  хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм чорним крилом, і тих, хто пізніше  народився далеко від покаліченої  землі. Цей день не пройшов  безслідно, він  розплодив по світу багато   трагедій;  він буде завжди поєднувати  всіх  одним  спогадом, одним сумом, однією  надією.
Наше покоління не було свідками цих подій, але ми ще й зараз відчуваємо наслідки аварії. З розповідей старших ми розуміємо, що завдяки самопожертві героїчних ліквідаторів аварії страшних наслідків не оминула б не лише Україна, але й цілий світ. 
Гудуть екологічні дзвони Чорнобиля тривогою і болем за нашу землю, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Гудуть тривогою за наше майбутнє.
Триста літ  поволеньки пролине –
Стронцій розпадеться і помре, -
На новому полі неодмінно
Час його, мов попіл, розітре.
Час очистить Прип’ять незглибиму,
Оживуть і луки і сади,
Та Чорнобиль вічно берегтиме
Хрест своєї чорної біди.
Вічно буде пам’яттю судити
Тих, хто  розп’яв його в огні,
І з ребра, що стронцієм пробите, 
Кров його тектиме по мені.

Підготувала староста 9 класу Сипко Наталя