ЛЕСЯ УКРАЇНКА - ГЕНІАЛЬНА ДОНЬКА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
 Леся Українка… Поет – лірик, автор ліро – епічних поем, драматург – новатор, прозаїк, публіцист, критик – такі грані художнього таланту Лесі Українки. Поетеса свідомо поставила свою творчість на служіння знедоленому народу. Її слова стали "зброєю", "полум'ям".
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні! - ці слова безсмертної поетеси можна вважати девізом усього її життя.
З нагоди 145- річчя від дня народження Лесі Українки у Ремезівцівському НВК відбулося ряд заходів. Святкування розпочалися із літературно - музичної композиції "Ти себе Українкою звала". Ведучі заходу - Лісова З., Григорович В., Ружицька С., Гайдар Ю. (учні 9 класу) ознайомили присутніх із життєвим і творчим шляхом Лесі Українки. Учні 5-7 класів продекламували напам'ять поезії. Лісова З.І. (організатор заходів) прокоментувала цікаві факти із особистого життя поетеси. Наголосила: "Донька Прометея, як прозвали її, несла вогонь своїх поезій, цю іскру Божу, за життя людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків. То ж нехай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана наша пам’яті її великій". Школярі переглянули відео "Леся Українка - невідоме про відоме", "Обличчя української історії". Доповненням до літературно - музичної композиції була виставка літератури "Живе й зоріє поміж нас щире Лесине слово".
Продовженням святкувань був бібліотечний урок у 6, 9 класах (зав. Гарасимишин О.М.) - "Вічний живий голос" (усний журнал). Олександра Гарасимишин наголосила: "Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини". Оптимізмом віє від поезій Лесі Українки . Учні прочитали напам'ять улюблені вірші поетеси. Також бібліотекар ознайомила присутніх із цікавою виставкою літератури "«...Я жива! Я буду вічно жити!..»
На завершення святкувань школярі 9- 11 класів переглянули фільм «Екскурсія у музей Лесі Українки», де віртуально «пройшли улюбленими стежками поетеси» і ознайомилися із її родиною.
Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.
Лісова З.І.
|
