Сьогодні, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Мова... Співуча й натхненна, гнана й переслідувана, принижувана й збідована, вона була, є і буде коренем народу. Витерпівши страшне лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла до нас загартованою і мужньою. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Мова – найбільший скарб, одне з багатьох див, створених людьми. Із нагоди цієї події у Ремезівцівському ЗЗСО відбувся виховний захід «Мови чарівної голос».

Учні-читці декламували поезії про мову, зворушливо звучала  «Молитва до мови» К.Мотрич; перегорнули сторінки скорботного календаря долі української мови. На  свято завітали баба Параска і баба Палажка. Темою їхньої дискусії були проблемні питання української мови, які їм вдалося вирішити. Закликали також усіх українців: «Любіть, вивчайте, збагачуйте нашу мову!» Мелодійно линули пісні про Україну, її рідну мову  із уст школярів.

Доповненням до заходу  була виставка літератури, присвячена тим митцям, котрі зробили вагомий внесок у розвиток української мови протягом різних періодів її існування.

Завершальним акордом заходу були слова Зоряни Ігорівни, учителя-словесника:  «Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвість царі, володарі  на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова!»

Учитель-філолог

Лісова З.І.